Гіперактивний розлад (також відомий як синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, або СДУГ) — це нейропсихіатричне порушення, що характеризується постійними симптомами неуважності, гіперактивності та імпульсивності, які перевищують норму для вікової групи людини. Цей розлад значною мірою впливає на функціонування в різних аспектах життя, таких як навчання, робота, міжособистісні стосунки та соціальна адаптація.
Основні симптоми СДУГ:
1. Неуважність:
- Труднощі з концентрацією уваги на завданнях або діяльностях.
- Часте відволікання на сторонні подразники.
- Проблеми з організацією та виконанням завдань.
- Забування деталей, як, наприклад, під час виконання щоденних справ.
2. Гіперактивність:
- Постійна фізична активність, навіть у ситуаціях, де це недоречно.
- Неможливість довго сидіти на місці, постійні рухи рук або ніг.
- Відчуття неспокою або напруги в тілі, навіть під час тихої діяльності.
3. Імпульсивність:
- Прийняття рішень без врахування можливих наслідків.
- Переривання або втручання в розмови чи дії інших людей.
- Нетерплячість, труднощі з очікуванням своєї черги.
Етіологія та причини:
Гіперактивний розлад має складну етіологію, що включає генетичні, біологічні та екологічні фактори. Вважається, що порушення балансу нейромедіаторів, таких як допамін і норадреналін, відіграє ключову роль у розвитку СДУГ. Дослідження також свідчать про спадкову природу цього розладу: діти батьків із СДУГ мають підвищений ризик розвитку цього порушення. Інші фактори, такі як передчасне народження, низька вага при народженні, або вплив токсинів під час вагітності (алкоголь, нікотин), можуть сприяти розвитку СДУГ.
Діагностика:
Діагностика СДУГ базується на ретельному аналізі історії пацієнта, поведінкових спостереженнях та застосуванні спеціалізованих психодіагностичних методів. Стан має проявлятися в кількох середовищах (наприклад, удома та в школі) та значною мірою впливати на функціонування людини. Лікарі можуть використовувати стандартизовані анкети та шкали для оцінки симптомів.
Лікування:
Терапія СДУГ є комплексною і може включати медикаментозне лікування, поведінкову терапію, когнітивно-поведінкову терапію, а також сімейну психотерапію. Медикаменти, що використовуються для лікування, зазвичай належать до класу стимуляторів, які допомагають підвищити рівень нейромедіаторів у мозку. Окрім того, не менш важливим є навчання навичок самоконтролю, організації часу та виконання завдань, що сприяє поліпшенню соціальної адаптації та якості життя пацієнтів.
Прогноз:
З віком симптоми гіперактивного розладу можуть змінюватися. У багатьох дітей з СДУГ зберігаються симптоми в дорослому віці, але часто вони стають менш вираженими. Однак, без належної підтримки та лікування, дорослі з СДУГ можуть стикатися з труднощами у професійному житті, соціальних відносинах та повсякденних справах. Раннє втручання та правильне лікування можуть значно покращити прогноз.
Таким чином, гіперактивний розлад є хронічним та складним станом, який вимагає індивідуального підходу до лікування та підтримки, спрямованого на поліпшення якості життя пацієнтів, зменшення негативного впливу на їх повсякденну діяльність та розвиток.