Гіперактивність – це поведінковий розлад, що характеризується підвищеним рівнем рухової активності, імпульсивністю, неуважністю та схильністю до необдуманих дій. Вона часто виявляється у дітей, але може спостерігатися і у дорослих. Гіперактивні люди мають труднощі з концентрацією уваги, вони часто перемикаються між різними видами діяльності без їх завершення, важко контролюють свою поведінку та емоції. Цей стан може бути симптомом різних психічних розладів, таких як синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ).
Основними проявами гіперактивності є:
- Підвищена рухливість: особи з гіперактивністю постійно в русі, навіть у ситуаціях, коли очікується спокій або зосередженість, наприклад, на уроках чи під час роботи.
- Імпульсивність: особа діє без попереднього обдумування, часто перебиває інших, нетерпляча, приймає рішення під впливом моменту, що може призводити до негативних наслідків.
- Неуважність: гіперактивні особи зазвичай мають проблеми з підтримкою тривалої концентрації на певній задачі. Їм важко виконувати завдання, що потребують зосередженості або планування.
Причини виникнення гіперактивності до кінця не вивчені, проте вважається, що цей стан може бути пов’язаний з біологічними, генетичними та екологічними факторами. Зокрема, порушення в роботі нервової системи, нестача нейромедіаторів (наприклад, дофаміну), а також негативні фактори середовища (наприклад, стрес під час вагітності або раннього дитинства) можуть сприяти розвитку гіперактивної поведінки.
Слід розрізняти гіперактивність як нормальну поведінкову реакцію у відповідь на стрес або емоційне перенапруження та патологічну гіперактивність, яка потребує медичного та психологічного втручання. Діагностика гіперактивності включає спостереження за поведінкою особи, проведення психологічних тестів і консультації з фахівцями.
Лікування гіперактивності може включати медикаментозну терапію (зазвичай застосовуються стимулятори, які допомагають підвищити рівень уваги і знизити імпульсивність), психотерапію (когнітивно-поведінкову терапію, тренінги соціальних навичок) та корекцію способу життя (створення структурованого розпорядку дня, фізична активність, правильне харчування).
У дітей з гіперактивністю важливо підтримувати взаємодію між батьками, вчителями та медичними фахівцями, щоб створити сприятливі умови для розвитку та навчання.