Екзистенційна тривога — це глибоке психологічне переживання, яке виникає внаслідок усвідомлення людиною своєї смертності, свободи вибору, ізоляції та відсутності однозначного сенсу життя. Це емоційний стан, що супроводжується занепокоєнням, сумнівами і невизначеністю стосовно власного існування, його мети та природи. Екзистенційна тривога є центральним поняттям екзистенціальної філософії та психології, особливо в працях таких мислителів, як Жан-Поль Сартр, Мартін Гайдеггер та Віктор Франкл.
Екзистенційна тривога виникає тоді, коли людина стикається з фундаментальними питаннями буття, які не мають простих чи однозначних відповідей. Це запитання на кшталт: «Чому я існую?», «Яка мета мого життя?», «Що чекає після смерті?» або «Чи є сенс у моїх вчинках і виборах?». У контексті екзистенціальної тривоги людина усвідомлює свою відповідальність за власне життя і рішення, а також неминучість смерті, що підкреслює скінченність людського існування.
Цей тип тривоги має декілька аспектів:
1. Тривога смерті: Людина усвідомлює свою смертність і неминучість фізичної загибелі. Це усвідомлення може викликати страх перед втратою сенсу існування або перед тим, що залишиться після неї.
2. Тривога свободи: Людина розуміє, що вона є вільною у своїх рішеннях і виборах, але водночас ця свобода накладає на неї відповідальність за власне життя. Це може викликати відчуття невизначеності та тривоги, оскільки кожен вибір визначає напрямок життя, а наслідки не завжди передбачувані.
3. Тривога ізоляції: Людина усвідомлює свою внутрішню самотність, навіть у соціальному середовищі. Кожна особистість є унікальною і відділеною від інших своїм внутрішнім світом, що може викликати відчуття ізоляції і самотності в контексті існування.
4. Тривога безглуздості: Людина може зіштовхнутися з питанням сенсу свого існування, особливо якщо зовнішні обставини здаються безглуздими або позбавленими логіки. Відсутність ясного, загальноприйнятого сенсу життя може викликати глибоке відчуття тривоги та розгубленості.
Екзистенційна тривога не завжди розглядається як негативне явище. Деякі філософи та психологи вважають її невід'ємною частиною людського досвіду і можливістю для особистого росту. Наприклад, Віктор Франкл вважав, що екзистенційна тривога може стимулювати людину до пошуку власного сенсу життя і до самореалізації. Екзистенціальна тривога може спонукати людей ставити глибокі питання про своє життя і знаходити нові шляхи самовизначення та особистого розвитку.
Загалом, екзистенційна тривога є складним і багатогранним феноменом, що відображає глибокі питання людського буття. Вона підкреслює важливість індивідуального пошуку сенсу і розуміння своєї унікальної ролі у світі.