Латентний період це поняття, що використовується в психології для опису періоду часу між виникненням психічного явища й його проявом, коли зовнішня поведінка не дає підстав для встановлення наявності цього явища. Термін "латентний" у цьому контексті походить від латинського слова "latentis", що означає "прихований" або "непомітний".
У психологічній науці латентний період описує фазу, коли психічне становище або процес ще не проявились, але все ж присутній підсвідомо в мозку особи і може мати вплив на її мислення, рішення та поведінку. Під час латентного періоду внутрішній конфлікт, емоційне становище або операція пізнання можуть знаходитись у стані нерозробленості або пасивності, не виявляючись на поверхні.
Термін "латентний період" перш ніж запроваджений в психологію, був використаний в медицинській науці для опису періоду захворювання, коли симптоми ще не виявляються чи ще не є явними. Світово відомий психоаналітик Зигмунд Фрейд використав цей термін у своїй теорії розвитку, особливо при описі сексуальної енергії та фаз розвитку дитини.
Латентний період є важливим поняттям в психології, оскільки він дозволяє розуміти, що психологічні процеси та становища можуть бути прихованими у свідомості та мати вплив на людину, навіть якщо цей вплив не явний. Розуміння латентного періоду допомагає психологам та дослідникам краще зрозуміти та вивчити людську свідомість, поведінку та розвиток.