З точки зору нейробіології, синдром Аспергера і аутизм (в контексті розладу аутистичного спектра або РАС) є двома підтипами одного спектру нейророзвиткових порушень, але вони відрізняються за виразністю симптомів і структурними особливостями мозку. Ось основні нейробіологічні відмінності між ними:
1. Мозкові структури
Аутизм: Дослідження показують, що у людей з аутизмом можуть спостерігатися аномалії в розвитку мозку, такі як збільшений об'єм сірої речовини у ранньому дитинстві, особливо в лобовій, скроневій, та потиличній долях. Це призводить до надмірної кількості нейронних з’єднань (гіперз'єднаність) у дитячому віці, що ускладнює обробку сенсорної і соціальної інформації. У дорослому віці такі зміни можуть вирівнюватися, але залишається нерівномірний розвиток певних частин мозку.
Синдром Аспергера: У людей із синдромом Аспергера мозкові аномалії менш виражені. Загалом структура мозку розвивається більш типовим чином, хоча можуть спостерігатися зміни у ділянках, які відповідають за соціальну взаємодію та комунікацію, зокрема в префронтальній корі і скроневих долях. У людей з Аспергером можуть бути менш виражені порушення нейронних зв’язків, що може пояснювати кращу функціональність у повсякденному житті.
2. Соціальні навички та функціонування мозку
Аутизм: Люди з аутизмом зазвичай мають значні труднощі з соціальною інтеграцією, а також з обробкою соціальних сигналів. Дослідження показують знижені активації у мережі мозку, відповідальній за соціальну поведінку, зокрема в міндалевидному тілі (відповідає за емоційні реакції), що призводить до труднощів у розпізнаванні емоцій на обличчях та соціальної взаємодії.
Синдром Аспергера: У людей із синдромом Аспергера соціальні труднощі менш виражені, ніж при класичному аутизмі. Дослідження показують, що хоча і є деякі зміни у соціальних областях мозку, таких як лобова кора та міндалевидне тіло, вони не настільки серйозні. Такі люди можуть бути здатними до формування соціальних зв’язків, але мають труднощі з розумінням невербальних сигналів або соціальних нюансів.
3. Нейронні зв’язки
Аутизм: Для людей з аутизмом характерні аномальні нейронні зв'язки. У ранньому дитинстві спостерігається надмірне зростання нейронних зв'язків (гіперконективність), що ускладнює обробку інформації та може спричиняти сенсорну перевантаженість. У міру дорослішання відбувається так зване "вкорочення" зв'язків, що може призвести до фрагментації між областями мозку, відповідальними за соціальну інтеграцію та комунікацію.
Синдром Аспергера: Нейронні зв’язки при синдромі Аспергера також можуть бути порушені, але значно менш виражено. Гіперконективність або недорозвинені зв'язки спостерігаються, але вони не такі інтенсивні, як при класичному аутизмі. Це пояснює, чому когнітивні здібності та здатність до мовлення і комунікації зазвичай залишаються на вищому рівні у людей із синдромом Аспергера.
4. Мовні та когнітивні функції
Аутизм: Для людей з аутизмом характерні серйозні порушення мовлення і затримки у розвитку мови. Це може бути пов’язано з аномаліями в розвитку скроневих долей, що відповідають за мовну обробку. Деякі люди можуть взагалі не розвинути мову або використовують її з порушеннями.
Синдром Аспергера: Люди із синдромом Аспергера зазвичай не мають затримок у мовному розвитку. Більше того, вони часто демонструють високий рівень мовних здібностей, але можуть використовувати мову дещо формально або незвично. Це відображає більш гармонійний розвиток мовних зон мозку, порівняно з людьми з аутизмом.
5. Сенсорна обробка
Аутизм: У людей з аутизмом часто спостерігається порушена сенсорна обробка, що може проявлятися у вигляді надмірної або недостатньої реакції на сенсорні стимули (звуки, світло, дотики). Це пояснюється дисфункцією у ділянках мозку, які відповідають за інтеграцію сенсорної інформації, таких як сенсорна кора.
Синдром Аспергера: Сенсорні проблеми також присутні у людей із синдромом Аспергера, але вони часто менш виражені. Це може проявлятися як гіперчутливість до певних сенсорних стимулів, але в цілому сенсорна обробка працює краще, ніж при аутизмі.
З нейробіологічної точки зору, основна відмінність між синдромом Аспергера і аутизмом полягає у виразності порушень у структурі та функціонуванні мозку. При синдромі Аспергера спостерігаються менш виражені зміни у нейронних зв’язках і мозкових структурах, що відповідають за соціальну поведінку та сенсорну обробку, що дозволяє людям з цим синдромом мати кращі соціальні та мовні навички. Аутизм, своєю чергою, супроводжується більш вираженими змінами у мозкових структурах, що призводить до сильніших соціальних, сенсорних і комунікаційних труднощів.
Comments