З вами Оксана Позняк, психолог-сексолог у транзакційному аналізі.
У цій рубриці я розповідатиму терапевтичні історії, звісно, з дозволу клієнтів.
Запит клієнтки: Страх проявити себе у соцмережах.
Страх, що хтось виразить агресію, і я не зможу це витримати.
Психолог (далі П): Це знайомі відчуття? Де і коли вони виявлялися так само, як і зараз, коли хочеш заявити про себе?
Клієнт (далі К): Немає спогадів.
П: Як тіло реагує, коли кажете про цей страх?
К: Ступор, не можу поворухнутися. Тяжко дихаю. Почастішало серцебиття та каша в голові.
П: Чому така реакція, ніби це небезпека? Коли була схожа ситуація?
К: Коли треба було виступати перед аудиторією.
П: Щось пов'язане із говорінням? Хто вас соромив?
К: Це не лише моя історія. Батько бив маму. Мама була в завмерлому стані, щоб упоратися зі страхом. Я сиділа під столом, і все це бачила.
П: Ви були свідком насильства. Це травматична історія для вас. Вам було страшно і за себе, і за маму. Маленька дівчинка хотіла поділити біль мами.
Дихайте…
Повільний вдих.
Повільний видих.
Дихайте і відчувайте стопи. Праву стопу, ліву стопу.
Що ти могла б зробити, якби була там, Доросла?
К: СТОП! Говорю голосно і твердо! Не можна лаятися та з'ясовувати стосунки перед дітьми. Не можна бити жінок! Це травматично для дітей!
П: Візьміть за руку свою маленьку дівчинку та відведіть її безпечне місце.
P.S. Клієнтка переживала неодноразово такі розбірки батьків. На тілесному рівні закріпився страх «не висуватись», бо «прилетить».
Далі буде.
З любов’ю до вас,
психологиня Оксана Позняк